Романюк Микола Валерійович

РОМАНЮК МИКОЛА ВАЛЕРІЙОВИЧ

(20.05.1970 - 07.06.2023)

Народився 20 травня 1970 року у селі Підбрусинь. Закінчив Повчанську середню школу. Після цього вирішив здобути професію механіка. Був призваний в армію і проходив військову службу. Одружився. Створив міцну сім’ю. Праця була основою його життя. Він мав «золоті руки», був дуже вмілим спеціалістом у багатьох галузях. Скільки роботи переробили його натруджені руки… Микола допомагав усім, хто просив про поміч. Та й земляки його цінували і поважали за добросовісність, велику відповідальність, а ще — щиру вдачу, людяність, доброту і широку відкриту душу.

Молодший сержант, Романюк Микола Валерійович, мобілізований у квітні 2022 року. Свій позивний - «Батя», отримав не тільки тому, що був найстаршим серед побратимів, він був опорою та підтримкою для хлопців, ставився до них з батьківською любовʼю.

Його життя обірвалося на 53-му році 07 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання на території Запорізької області…

Людина з великої літери. Так скажуть усі, хто знав особисто Миколу Романюка. Щирий, добродушний і безвідмовний у допомозі усім, хто її потребує. Дбайливий господар, вірний, люблячий чоловік, уважний та турботливий батько багатодітної сім’ї. В пам’яті односельців назавжди залишиться його доброзичлива усмішка і привітність. Хороша, порядна, щира і неймовірно трудолюбива людина, а також сміливий українець, воїн, захисник своєї родини та країни! Вклоняємось перед відвагою, стійкістю та патріотизмом Воїна! Герої не вмирають, вони вічно житимуть в наших серцях! 

Царство небесне, Герою…

Вічна пам'ять і вічна Слава!