Гордість громади
Тарас Міщук – гордість Повчанської громади!
Тарас народився 22 липня 1995 року у с. Повча. Спортсмен, веслувальник-каноїст. Заслужений майстер спорту України з веслування на байдарках і каное. Бронзовий призер Олімпійських ігор 2016, чемпіон Європи та бронзовий призер чемпіонату світу 2015.
У 2016 році отримав «Орден за заслуги» ІІІ ступеня за досягнення високих спортивних результатів на Іграх ХХХІ Олімпіади 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.
«Орден за заслуги» - це державна нагорода України для відзначення видатних заслуг громадян в економічній, науковій, соціально-культурній, військовій, державній, громадській та інших сферах суспільної діяльності.
Пишаємось тобою!
Іванка Місюк - гордість Повчанської територіальної громади!
Уродженка села Яблунівка. Солістка Рівненського Міського Будинку Культури, працює з 2004 року. За час роботи зарекомендувала себе здібною співачкою, виконавицею як сучасної української естрадної пісні так і народних пісень. Вона неодноразово запрошувалась і запрошується до участі у загальноміських концертах та святах до Дня Незалежності, Дня міста, Дня міського самоврядування та батьох інших. Разом з творчими колективами міського Будинку культури Іванна Місюк бере участь в концертах, які проходять у військових частинах, містах та містечках нашої області. Її спів можна почути при проведенні міських фотовиставок, та виставок майстрів народної творчості, міських рейтингів популярності "Жінка року" та багатьох інших культурологічних заходів. Влітку 2007 року разом з заслуженим ансамблем танцю України „Полісянка” п. Іванна брала участь у міжнародному фольклорному фестивалі-конкурсі, який відбувся у Румунії і де її спів сподобався не лише румунам, а й іншим учасникам фестивалю з різних країн. Неодноразово брала участь у міжнародних фестивалях в Польщі, Словаччині. Іванка постійно працює над вдосконаленням своєї виконавської майстерності, тісно співпрацює з заслуженим ансамблем танцю України „Полісянка”, виступаючи разом з ним у концертах.
Пишаємось!
Михайло Михащук – гордість Повчанської територіальної громади!
Михайло художник, що народився у чудовому селі Мильча. Працює у Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької у місті Львів. Він є художником-постановником таких вистав як «Назар Стодоля» Т. Шевченка, «Рідзвяна ніч» М. Старицького, «Украдене щастя» І. Франка. Художник багато часу присвячує улюбленому заняттю – малюванню. Сьогодні у нас є нагода познайомитись з роботами Михайла.
Пишаємось!
Валентина Буньковська – гордість Повчанської громади!
Народилася Валентина Аполінаріївна Буньковська 12 квітня 1960 року в мальовничому селі Повча. Любов до малювання, співу проявлялася ще в ранньому дитинстві. Навчаючись у школі, захоплювалася грою на баяні. Згодом відкрила для себе ще один талант – складання віршів, які автор вважає розвагою. У 2004 році Валентина, взявши до руки голку, поринула у світ вишивки. Першою роботою стала вишивка «Янголятко». Відтоді , кожна вишивка Валентини Аполінаріївни – це шедевр. Її руками створено вишиванки, доріжки, скатертини, але найбільшу увагу пані Валентина приділяє картинам. Жодна виставка, свято села не обходиться без презентації робіт Валентини Буньковської.
Пишаємось Вами!
Ігор Карач – гордість Повчанської громади!
Народився Ігор у с. Миколаївка Миколаївського старостинського округу. З дитинства хлопець відрізнявся своєю харизматичністю, хорошою дикцією та чіткою вимовою. Ще у шкільні роки він неодноразово був переможцем районних і обласних конкурсів читців-аматорів, наприклад: виборов І місце у ІІ (районному) етапі конкурсу читців-декламаторів поезії Т. Шевченка «Живи, Кобзарю, в памʼяті людській», ІІІ місце у обласному огляді-конкурсі читців-декламаторів і юних поетів «Живи, Кобзарю, в памʼяті людській» разом із Палій Олександром. У наступному році, будучи студентами, хлопці знову спробували свої сили на обласному огляді-конкурсі читців-декламаторів і юних поетів «Живи, Кобзарю, в памʼяті людській» та заслужено отримали І місце і представляли область на Всеукраїнському рівні, де вибороли призове місце!
Участь в таких конкурсах допомогла молодій особі визначитися із професією. Ігор став актором театру і кіно.
Хочеться відзначити, що хлопець є палким патріотом своєї держави та продовжує захоплювати земляків своїм талантом. У березні 2020 року Ігор Карач виборов І місце у номінації «дорослі» на обласному конкурсі читців-аматорів, представляв будинок культури с. Повча Повчанської сільської ради, керівник Ніна Корда. Читав Т. Шевченко «Осії глава VIX. Подражаніє» та Василя Стуса «Костомаров у Саратові».
Пишаємо тобою та бажаємо нових звершень!
Тарас Радчук – гордість Повчанської територіальної громади!
Народився Радчук Тарас Павлович 6 вересня 2004 року у с. Пирятин. Відвідує Мильчанську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З семирічного віку Тарас захопився танцями, відтоді життя хлопця пов’язалося із зразковим аматорським дитячим танцювальним колективом народного танцю «Калинонька» Дубенського районного будинку культури, керівник - Н. Нездюр, який є одним із найкращих танцювальних колективів області. Земляки неодноразово бачили виступи юнака на районній сцені під час святкування Дня незалежності, Дня захисту прав дитини, Дня міста та багатьох інших свят. Колектив «Калинонька» демонстрував хореографічні композиції за постановкою Надії Нездюр: український танець «Гуляночки», хореографічну композицію «Люблю Гриця», український народний танець «Гопак» на фестивалі «Танцює Полісся» (травень 2016), виграв у Номінації «Популяризація української культури» на фестивалі-конкурсі дитячого фольклору “Котилася торба” (травень 2018), демонстрував майстерність на фестивалі хореографічних колективів «Танцює Полісся – 2018», виступав на Співочому полі перед декількома тисячами глядачів на VII Всеукраїнському етнофестивалі "Болохівські гостини 2019" та свято Івана Купала. Тарас брав участь у фестивалях-конкурсах Карпат, Львова, Польщі, Німеччини, Болгарії, де командною плідною роботою виборював перші місця.
У 2019 році Тарас закінчив навчання у колективі, але любов до танцю залишилась досі. Танець – це не лише красива картинка, це щоденна важка праця, гартування тіла та характеру.
Пишаємось нашою юною зіркою та бажаємо не зупинятись на досягнутому!
Ольга Губеня – гордість Повчанської сільської територіальної громади!
Народилася, Ольга Марківна, 9 вересня 1970 року і проживає у селі Повча. Пані Ольга всю себе присвячує своїй сім’ї, тому й отримала почесне звання, присвоєне Президентом України - “Мати-героїня”. Вона виховала чудових п’ятеро дітей: Тетяну, Віктора, Сергія, Андрія та Ольгу.
Мати-героїня – державна нагорода України – почесне звання, що присвоюється Президентом України жінкам, які народили і виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку.
Запорука сімейного щастя в доброті, щирості, чуйності – Ольга Марківна цьому підтвердження!
Пишаємось Вами та Вашою сім’єю!
Володимир Шадурський - гордість Повчанської сільської територіальної громади!
Володимир Філаретович проживає у селі Яблунівка Миколаївського старостинського округу. Він не тільки дуже працьовитий, а ще й талановитий чоловік. У вільний час малює чудові картини. Знайомтесь з роботами Володимира Шадурського!
Пишаємось Вами!
Микола Кухарчук - гордість Повчанської сільської територіальної громади!
Микола народився 3 грудня 1993 року в селі Мильча Мильчанського Старостинського округу. Цей талановитий юнак дуже давно захопився різьбою по дереву, тому і вступив на цю спеціальність у державний навчальний заклад "Дубенське вище професійно-технічне училище". Відшліфовувати свою майстерність хлопець продовжив у Кременецькому лісотехнічному коледжі, що у Білокриниці.
Знайомтесь з роботами Миколи Олексійовича!
Пишаємось тобою!
Віталій Володимирович Лепа - гордість Повчанської громади!
Народився 25.09.1948 року в селі Повча Дубенського району, Рівненської області.
Сфера діяльності: художник, скульптор, столяр, штукатур.
Освіта: 1965 р. закінчив Повчанську середню школу, в якій згодом працював вчителем малювання, передаючи свою майстерність пензля дітям. Навчався в Московському університеті народного мистецтва.
Службу в армії проходив у Санкт-Петербурзі.
Увесь свій вільний час проводив в Ермітажі, захоплюючись шедеврами живописного мистецтва.
Сюжети для своїх майбутніх картин черпав спостерігаючи за рідними краєвидами.
Згодом захопився іконописом і сюжетами на біблійну тематику .
Картини художника прикрашають Повчанську Свято-Троїцьку церкву, Свято-Миколаївську церкву, оселі багатьох односельчан, жителів сусідніх сіл, школу.
Пишаємось вами!!!
Сестри Габрилевич - гордість Повчанської територіальної громади!
Вероніка, Роксолана та Олена - рідні сестри, що народилися у селі Миколаївка. Ще з раннього дитинства дівчатка проявляли любов до співу. Навчались у Миколаївській гімназії, де вчитель музики допомагала розвивати юні таланти. Вони стали переможцями Обласного етно-фестивалю "Вифлеємська зірка", районних конкурсів "Юна зірка" та конкурсу Патріотичної пісні "Поліська Січ". Зараз дівчата активно долучаються до культурно-масової діяльності громади: виступають на святах та концертах, колядують з церковним хором, у вільний від навчання час долучаються до діяльності аматорського ансамблю будинку культури села Миколаївка «Гарячі серця».
Бажаємо вам успіхів та творчих злетів! Пишаємось вами!
Анастасія Довгаль - гордість Повчанської територіальної громади!
Народилася Настя у селі Пирятин Мильчанського старостинського округу 7 березня 2004 року.
Навчалася у Мильчанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. З дитинства захоплювалась музикою, співом, свою сольну кар’єру розпочала у будинку культури села Мильча ще у 5 років з пісні «Ой під вишнею, під черешнею». Анастасія закінчила Дубенську школу мистецтв за класом фортепіано, а зараз навчається у Рівненському музичному фаховому коледжі РДГУ.
Дівчина є учасницею вокального гуртка «Калинонька» та драматичного гуртка «Промінь» будинку культури села Мильча. Стала фіналісткою дитячого конкурсу «Зоряний шлях» та виборола ІІ місце у районному етапі етно-фестивалю «Вифлиємська зірка». Окрім сольної кар’єри, дівчина може пишатися успіхами і у декламаторстві, адже вона переможниця районного та учасниця обласного конкурсу «Кобзарева струна не вмирає», переможниця у районному огляді-конкурсі «Поліські пересмішники».
У 2021 році стала учасницею відкритого обласного фестивалю військово-патріотичної пісні «Відлуння» у місті Острог.
Анастасія активно долучається до діяльності будинку культури села Мильча, а її голос лунає зі сцен усієї громади!
Пишаємось тобою та бажаємо ще більше творчих злетів!
Владислав Капиш – гордість Повчанської громади!
Народився Влад 17 липня 1997 року у селі Повча. Навчався у Повчанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, за роки навчання зарекомендував себе як старанний та відповідальний учень, був активним учасником культурно-масової діяльності школи, членом учнівського самоврядування. У 2014 році вступив до Луцького національного технічного університету на факультет комп'ютерних наук та інформаційних технологій, де здобув ступінь магістра.
Спортивний інтерес у хлопця з’явився ще у шкільні роки, починав Владислав з тренувань у Дубно з тренером Анатолієм Столяром. Згодом продовжив тренуватися у Луцьку, де кікбоксинг розвинутий на високому рівні.
У Влада величезний досвід та багато перемог у спортивній діяльності. Він неодноразово перемагав на чемпіонатах обласного рівня, ставав призером чемпіонатів України, здобув бронзову нагороду на чемпіонаті Європи з французького боксу (сават). Восени 2016 року Владислав Капиш брав участь в Чемпіонаті України з кікбоксингу, що проходив у Павлограді Дніпропетровської області. Хлопець виступав у двох розділах змагань та виборов срібну та золоту медалі. Цікаво, що на той час хлопець вперше брав участь у Всеукраїнських змаганнях для дорослих, а не юніорів і вперше здобув «золото», незважаючи на те, що його суперники були старші за віком та більш досвідчені.
Владислав Капиш завоював срібну та золоту нагороди на Чемпіонаті світу з кікбоксингу. Змагання проходили в Італії у місті Маріна-ді-Каррара. Владислав виступав у ваговій категорії до 57 кг. У розділі «фул контакт» він завоював «золото», а у «лоукік лайт» – «срібло».
Спортсмен вже тоді виконав норматив майстра спорту України, але зупинятись на досягнутому не планував. Однією із ключових сходинок став Чемпіонат України з французького боксу Сават у місті Харків (лютий 2019 р.). Змагання були ключовими для формування складу збірної України, яка представлятиме честь на міжнародному рівні змагань. Владислав Капиш вкотре довів свою майстерність і виборов перемогу. Ще одним важливим етапом для спортсмена була поїздка на міжнародний етап. У місті Пловдів (Болгарія) проходив чемпіонат Світу з французького боксу Сават (березень 2019 р.). У змаганнях взяли участь більше 300 спортсменів із чотирьох континентів світу. Влад Капиш, програвши у півфіналі спортсмену з Перу, посів п’яте місце. Але це тільки дало нову мотивацію і сили рухатись вперед.
У 2019 році Владислава Капиша нагородили званням майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу.
Бажаємо тобі успіхів та нових звершень! Пишаємось!
Андрій Лобозінський - гордість Повчанської сільської територіальної громади!
Андрій Народився 3 грудня 1993 року у селі Миколаївка Миколаївського старостинського округу.
Навчався у Миколаївській школі І-ІІ ступенів з 1998 по 2008 роки, де особливу увагу приділяють вивченню трудового навчання.
У 2008 році вступив Млинівського державного технікуму ветеринарної медицини, який закінчив у 2011 році.
Ще у шкільні роки Андрій мав хист до різьблення та виготовлення меблевих виробів, тому не дивно, що саме цією діяльністю вирішив займатися на постійній основі. Тепер виборами Андрія користується багато односельчан та жителів громади!
Пишаємось тобою та твоїм талантом!
Ірина Ковальчук - гордість Повчанської сільської територіальної громади!
Народилася Ірина Петрівна у мальовничому селі Мильча 12 січня 1949 року. Пані Ірина з дитинства захоплювалася вишивкою, в‘язанням ажурних виробів гачком. За своє життя вишила чимало виробів. На даний час вже вишиває рушники внукам.
Пропонуємо переглянути роботу життя Ірини Петрівни Ковальчук!
Пишаємось Вами!
Ольга Федорук - гордість Повчанської територіальної громади!
Народилася Оля 8 листопада 2000 року. Проживає у селі Повча. Закінчила Повчанську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Згадуючи шкільні роки, Ольга відзначила свою любов до уроків музики, де вчитель одразу помітила її талант. Вона часто виступала на шкільній сцені і не збиралася зупинятися лише на цьому, тому заручившись підтримкою батьків вирішила навчатися у Дубенській школі мистецтв і згодом закінчила 7 класів фортепіано. У 2015 та 2017 роках вона стала учасницею обласного фестивалю-конкурсу молодих виконавців сучасної української естрадної пісні і танцю «Зоряний шлях». 2016 року виборола ІІІ місце на 10-му районному дитячому фестивалі-конкурсі патріотичної пісні, а у 2017 році на 11-му конкурсі - ІІ місце, тоді ж отримала ІІІ місце у районному огляді-конкурсі української естрадної пісні «Юна зірка». Тоді ж Ольга вирішила спробувати свої сили не лише у музичній справі і здобула ІІІ місце в обласному конкурсі декоративно-ужиткового мистецтва і образотворчого мистецтва «Знай і люби свій край» у номінації «Вітражний розпис».
Ольга Федорук була нагороджена почесною відзнакою відділом освіти Дубенської райдержадміністрації «Золоте зернятко».
Після закінчення школи Оля вступила до Відокремленого структурного підрозділу «Дубенський фаховий коледж культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету».
У 2020 році стала лауреатом І ступеня Всеукраїнського дистанційного фестивалю «Зірка естради», номінація «вокал».
Цей рік не менш плідний на перемоги. Ольга здобула І місце у Міжнародному конкурсі талантів з номінації «Академічний спів», І місце на VII Дистанційному Міжнародному Багатожанровому фестивалі-конкурсі у в номінації «естрадний вокал».
Дівчина є активною учасницею художньої самодіяльності будинку культури села Повча, солісткою будинку культури, співає у народному аматорському ансамблі «Перевесло», без її чарівного голосу не минає жодне свято громади. Зараз вона навчається у Інтитуті мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету та здобуває спеціальність «хорове диригування».
Пишаємось тобою та бажаємо не зупинятись на досягнутому!
Максим Рикун - гордість Повчанської сільської територіальної громади!
Народився Максим 4 лютого 1994 року. Навчався у Миколаївській школі І-II ступенів, згодом у Повчанській школі І-III ступенів. Ще у юному віці рідні та вчителі помітили неабиякий талант у хлопця. Він зачаровував своїм голосом усіх. Мабуть, немає у селі людини, яка не чула неперевершене виконання Максимом пісні "Я піду в далекі гори". Він брав участь та перемагав у багатьох конкурсах. Професію обрав за покликом серця - навчався у Дубенському коледжі культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету.
Зараз Максим Рикун є учасником чоловічого аматорського ансамблю "Жайвір" та народного аматорського вокального ансамблю "Перевесло" будинку культури села Повча, директором та солістом будинку культури села Миколаївка. Без участі Максима не обходиться жодний захід громади.
Пишаємось тобою та бажаємо не зупинятися на досягнутому!
Оксана Подворна - гордість Повчанської територіальної громади!
Подворна Оксана Анатоліївна народилася 19 березня 1993 року в селі Пирятин Дубенського району Рівненської області.
З вересня 1999 року до травня 2010 року навчалась у Мильчанській загальноосвітній школі, де одержала атестат про повну загальну середню освіту.
Літом 2010 року вступила в Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка за напрямом «Образотворче мистецтво». В 2015 році отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Образотворче мистецтво» та здобула кваліфікацію вчителя образотворчого мистецтва, етики, естетики та художньої культури.
У вересні 2015 року почала працювати в Рачинській гімназії за спеціальністю вчителя образотворчого мистецтва. З вересня 2021 року, також працює у Мильчанській ЗОШ І-ІІІ ст. вчителем образотворчого мистецтва.
Писати картини почала під час навчання у Кременці. Спочатку це були студентські навчальні роботи. Після закінчення навчання малювати не припинила. Роботи Оксани переважно в жанрі натюрморт та пейзаж. Володіє різними матеріалами, але перевагу віддає олійному живопису.
Пишаємось!
Людмила Райхерт – гордість Повчанської громади!
Народилася Люда 26 червня 1994 року. З 2000 по 2011 рік навчалася у Повчанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. З дитинства вона була артистичною та пластичною дівчинкою, тому потрапила до складу шкільного танцювального ансамблю «Водограй». Молодша група гуртка часто виступала у рідному селі, а також представляла школу на районних конкурсах і фестивалях. У 2003 році ансамбль було нагороджено за І місце в ІІ етапі Всеукраїнського фестивалю учнівської творчості «Чисті роси» у номінації «хореографічне мистецтво». Людмила була активною учасницею в позакласній роботі та громадському житті школи. Усі ровесники, вчителі та гості шкільних вечорів пам’ятають чудовий танцювальний дует старшокласниць Людмили Хомич (Райхерт) та Мирослави Перети (Дудки), що був неодмінною частиною кожного свята.
Професію дівчина обрала до душі. У 2011 році, після закінчення Повчанської школи, вона вступила до Рівненського державного гуманітарного університету на спеціальність «хореографія».
Зараз Людмила Райхерт проживає у місті Рожище. З 2015 року працює хореографом у районному домі «Просвіта» і запалює в очах своїх вихованців той самий вогник, що палає в ній з дитинства.
Пишаємось тобою!
Роман Наконечний – гордість Повчанської територіальної громади.
Народився Роман у селі Миколаївка 8 вересня 2006 року. З раннього дитинства захоплювався вивченням народних пісень та казок, які самостійно читав з 4 років.
З 2012 року навчається у Повчанському ліцеї Повчанської сільської ради. Починаючи з 2015 року, Роман Наконечний – щорічний учасник та переможець районних і обласних олімпіад та конкурсів. 2017 та 2018 року хлопець був нагороджений дипломом другого ступеня за перемогу в обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Роман нагороджений почесною відзнакою відділу освіти Дубенської райдержадміністрації «Золоте зернятко». У 2020 році він виборов диплом третього ступеня за перемогу в обласному етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови та літератури.
Варто відзначити, що Роман не тільки відмінно навчається, а є активним учасником позакласної та позашкільної діяльності. З 2020 року він очолює шкільне самоврядування Повчанського ліцею, має активну життєву позицію, багато друзів, цікавиться спортом.
Зараз Роман навчається у 11 класі, тож бажаємо йому ще більше перемог та відмінних результатів зовнішнього незалежного оцінювання! Пишаємось тобою!
Ангеліна Добровольська – гордість Повчанської територіальної громади.
Народилася Ангеліна 15 листопада 2004 року. Проживає у селі Мильча та навчається у Мильчанській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Ангеліна є відмінницею навчання і активною учасницею позакласного та позашкільного життя. Вона постійна переможниця І етапу Всеукраїнських олімпіад з історії, трудового навчання, англійської мови, географії, біології, української мови, математики. Учасниця районного туру Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія». Переможниця районних змагань з настільного тенісу. У 2018 році стала переможцем обласного етапу Всеукраїнської акції «День юного натураліста».
Окрім цього, з раннього дитинства, Ангеліна - учасниця художньої самодіяльності будинку культури села Мильча. У молодшому віці відвідувала дитячий театр «Пролісок», гурток художнього читання. У 2017 році виборола ІІІ місце на районному етапі конкурсу читців-аматорів «Кобзарева струна не вмирає». Вона входить до складу драматичного гуртка «Промінь». Ведуча масових заходів та святкових концертів. Активна позиція дівчини не обмежена культурно-масовою діяльністю, вона стала координатором акції «Всесвітній день прибирання» серед молоді у селі Мильча, що відбувалася на території Повчанської громади 18 вересня 2021 року.
Пишаємось тобою!
Мирослава Кравчук - гордість Повчанської територіальної громади!
Народилася Мирослава Миколаївна 1 липня 1975 року у селі Буди. З 1982 по 1990 роки навчалася у Миколаївській неповній середній школі, атестат про повну середню освіту здобула в 1992 році у Повчанській середній школі.
З раннього дитинства дівчинка відзначалася наполегливістю у навчанні, неабиякою ерудицією та творчими здібностями, які одразу помітили вчителі школи та про які свідчать щорічні Похвальні грамоти та численні нагороди, свідоцтво та атестат про освіту з відзнакою.
Згодом Мирослава навчалася у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (1992-1997 рр.) на історичному факультеті за спеціальністю «Історія» та отримала кваліфікацію історика, викладача історії.
Ще одну освіту - бухгалтера - здобула у 2004 році в Рівненському державному аграрному технікумі.
З 1997 по 2002 роки працювала вчителькою історії у Миколаївській ЗОШ І-ІІ ступенів; з 2004 по 2007 рр. - у «ТзОВ Зевс» на посаді бухгалтера. Пізніше була приватним підприємцем, зараз допомагає чоловікові вести бухгалтерський облік та … пише вірші! Усі ми маємо змогу насолоджуватися ними на її сторінці у Фейсбук. У них ми знаходимо і трепетні спогади про дитинство, рідне село Буди, Миколаївську школу…
Мирослава - людина, яка здатна помічати красу природи, відчувати, співпереживати у віршах найтонші порухи людської душі.
У своїх поезіях авторка переосмислює історичне минуле нашого народу, переплітаючи його із сьогоденням; звертається до людської пам‘яті, закликаючи націю до єднання.
Великодушна, талановита, чуйна, красива, людяна - ще багато хороших слів можна сказати про Мирославу Миколаївну Кравчук. Та більше про неї розкажуть її вірші. У них ви знайдете усе: і щирий патріотизм, і глибокі роздуми про сенс життя, і щемливу любов до рідної природи, людей, землі, на якій народилась і виросла…
Читаємо, захоплюємося, пишаємося Вами!
Тетяна Андрощук – гордість Повчанської територіальної громади!
Андрощук (Черепович) Тетяна Григорівна, уродженка села Гнатівка, народилась 25 лютого 1956 року.
Тетяна Григорівна отримала величезний життєвий досвід, працювала продавцем у магазині села Мечиславівка, а пізніше в магазині на цегельному заводі. Ще доводилось працювати на фермі доглядальницею племінних телиць.
У 1973 році вийшла заміж за Андрощука Миколу Арсентійовича. У сім'ї народилось п'ятеро дітей Микола, Галина, Віталій, Андрій та Іван. Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. «Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька» (В. Сухомлинський). Сім’я Андрощуків виховувала своїх дітей з високими моральними якостями та любов’ю до Батьківщини. У квітні 2015 року сини Тетяни - Віталій та Іван - вступили до лав захисників України та боронили рідну землю у російсько-українській війні .
За працелюбність і відданість своїй сім'ї 17 січня 1985 року Тетяну Григорівну нагородили медаллю і нагрудним знаком "Медаль Материнства". А 1 листопада 2010 року присвоєно почесне звання "Мати-героїня". І кожне слово, що викарбуване на медалі, безсумнівно, є правдивим, виховуючи дітей і плекаючи надію на майбутнє у Тетяни Григорівна підростає 11 внуків і 1 правнук.
Тож хочеться побажати Тетяні Григорівні міцного здоров'я, життєвої мудрості і успіхів у всіх задумах. Пишаємось вами!
Тамара Ільчук – гордість Повчанської територіальної громади!
Ільчук Тамара Леонідівна народилася 1980 року в селі Носовиця, де провела своє дитинство і юність. Після заміжжя переїхала до Пирятина і нині там проживає.
Односельці знають Тамару Леонідівну як невтомну берегиню домашнього вогнища, люблячу дружину і матір, дбайливу господиню, яка постійно тримає будинок у чистоті, балує близьких кулінарними шедеврами. Жінку поважають у селі, про неї відгукуються як про прекрасну, добру, щиру, привітну людину. Як і кожна мама, Тамара Леонідівна понад усе пишається своїми дорослими дітьми, адже у їх виховання вкладала всю теплоту своєї душі.
На думку жінки, домашні клопоти – не все, чому варто приділяти час, дуже важливо не забувати про свої вподобання. Захопленням Тамари є вишивка. Вишивати почала з дитинства, постійно вдосконалюючи тонкощі мистецтва. Візерунки звабливо лягали на полотно і все більше захоплювали рукодільницю, ставши справою її життя. Рушники, серветки, картини та ікони, вишиті нитками та бісером, – це все плоди багаторічної праці рук майстрині.
Тамара Леонідівна любить вишивати всім серцем, і скажемо навіть більше – душу у вишивку вкладає. Кожен сантиметр, кожен орнамент і фігура є для неї особливим витвором мистецтва. Час за вишивкою збігає дуже швидко, але кожного разу - це час, який жінка проводить із задоволенням та відчуттям причетності до великої історичної спадщини України.
Здоров'я Вам і невичерпного натхнення! Пишаємось Вами!
Професій знаємо чимало, прекрасні всі,
та все ж найкраща – хлібороб.
Л. Забашта
Його не манять вогні міст… Не чарують модні професії… Його кличе поле…
Він бачить неймовірної краси диво-світанки. Йому співають дзвінкоголосі жайворонки. Тільки він знає, як пахне свіжоскошена трава, як п’янить цей аромат у просторах ранкового поля. Саме він цінує прохолоду легенького вітерця у жнива, свіжість і життєдайну силу води з колодязя. Він відчуває магію землі і неба, води і повітря, вогню… і людської праці. Бо він – ХЛІБОРОБ.
Це той, хто розумом і руками, душею і працею, щодня робить усе можливе, аби на наших столах був хліб і до хліба.
Він – механізатор, володар і покровитель залізної техніки і безкрайніх полів, знавець агротехнологій, Господар. Його праця – свята і благородна, вона безперервна, як саме життя. Він – гордість нашої громади. Тай держави також. Це – Василь Стеха.
Народився 31 липня 1973 року у мальовничому селі Повча. З 1980 по 1988 рр. навчався в Повчанській середній школі, де здобув атестат про повну середню освіту. В школі хлопець відзначався працелюбством та любов'ю до рідної землі, тому і професію обрав згідно власному поклику серця, щоб трудитися з Божою допомогою на благо людей. Навчання продовжив у Мирогощанському радгоспі-технікумі (1988-1992 рр.), де отримав кваліфікацію - "механік сільського господарства".
З 1992-1994 рр. проходив службу в лавах армії. Після закінчення строку служби уже цілковито переконаний у своєму призначенні працювати на землі, молодий хлопець засновує фермерське господарство "Лісок", землі якого переважно знаходились на однойменному хуторі, де проживала Василева бабуся. А невдовзі після її смерті, хлопець уже із сім'єю, вирішує там оселитися. Організовує підведення газопостачання,твердого покриття дороги. Здавалося, де стільки сили та ентузіазму в молодого чоловіка? Мабуть,сама земля йому віддячувала за його любов і турботу її красотами.
З 1994 року по сьогодення займається фермерською діяльністю.
Василь Юрійович прекрасний батько двох донечок - Вікторії і Ольги та сина Дмитра, який у такий непростий час перебуває на сході України, захищаючи нашу землю від російської агресії.
Тож нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих трударів буде належно поцінованою. Велика дяка Вам за любов до землі, терпіння і витримку! Нехай щедро колоситься нива, здоров’я – міцніє, успіхи примножуються! Хай будуть добрі засіви, рясні сходи та вагомі ужинки! Нехай наша земля щедро колоситься пшеницею, береже і шанує свій найбільший скарб – людину-трудівника!
Життя… Скільки складових частин включає це слово: народження, навчання, пізнання світу, захоплення. У цьому логічному ланцюжку народився особливий талант Наталії Корди, мешканки села Мильча.
Народилася Наталія 5 вересня 1972 року. Односельці знають Наталію як дбайливу господиню, люблячу матір і бабусю. З дитинства захопилась вишивкою. Адже вишивка є одним із найпоширеніших і найулюбленішим видів рукоділля. Колись усі жінки володіли цим мистецтвом. Вишивка була пов’язана зі стародавніми звичаями і обрядами українського села. За допомогою голки й різних ниток жінки перетворювали просту тканину на справжній витвір мистецтва.
Наталія Вікторівна вишиває дуже красиві серветки та рушники. Кожен виріб має свою історію, у кожен вона вкладає свою душу. Вишиваючи, отримує велике задоволення, покращує настрій, по-іншому сприймає світ.
Технікою вишивання оволоділа дуже швидко, відразу відчувши, що це її царина для духовного зростання й радості. Не останню роль відіграла в цьому природна обдарованість, любов до мистецтва і чутлива душа.
Пані Наталю можна назвати різносторонньо обдарованою людиною. Адже окрім вправних рук жінка красиво співає. Не один рік поспіль була учасницею художньої самодіяльності Будинку культури села Мильча, виступала та захищала честь села на конкурсах і фестивалях у складі народного аматорського ансамблю української пісні «Джерело», також співала у церковному хорі.
Дивлячись на вишиті майстринею вироби, відгуки односельчан про її таланти, демонстрацію її робіт у виставковій залі Будинку культури, можна впевнено сказати, що все їй вдається. Та й сама вона милується творінням своїх рук.
Ви - гордість громади! Пишаємось!
Який бідний і порожній був би світ без поезії, живопису та інших видів мистецтва! Вони виконують важливу роль у нашому становленні, допомагають формуванню нашого світогляду, роблять з кожного справжню людину — чуттєву, співчутливу, інтелігентну, інтелектуальну. Вони підказують нам правильний шлях саморозвитку та самовдосконалення.
З молодих років Олександр Мороз любив літературу. Кожній людині властиво «почуття прекрасного», до якого вона постійно прагне. Але те, що прекрасно для одного, може бути байдуже для іншого. Як чудово, що є люди, які вміють бачити прекрасне у простих речах. Народився Олександр Олексійович Мороз 11 лютого 1970 року в селі Повча. В 1987 році закінчив Повчанську середню школу. Крадькома брався за перші свої поетичні роботи. Цураючись свого таланту залишав їх пилитися на поличці, але щоразу вони оживали в його полум'яному серці. Все більше і більше збиралося їх в Сашкових роботах. Вони про рідний край, про кохання, про людський біль. Інколи з глибоким філософським змістом, інколи кострубаті, а інколи задушевні, заставляючи просльозитися. Деколи траплялися і гумористичні.
З часом він наважився видати свою першу поетичну збірку. В 2017 році видавництво «Сполом» утвердило Олександра Олексійовича, як поета новою збіркою «Натхнення мить». Передумовою цього стало неодноразове друкування його творів у різних часописах «Благовіст», «Гомін», «Дзеркало», «Літературний Львів», «Літературна газета»... Олександр спробував себе і в прозі, написавши роман «Мільйонер», який готується до друку. І закінчує роман «Еніньйо». Є активним дописувачем соціальних мереж у яких отримує багато позитивних відгуків. Творчих задумів і планів багато, ми надіємось і надалі читати його чудові твори. Бажаємо натхнення, оптимізму, життєвих та творчих сил для втілення усіх задумів!
Пишаємось вами!
