19 червня - Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту
Війна росії проти України триває вже понад десять років. Із 2014 року українці — чоловіки, жінки, діти — потерпають не лише від обстрілів та окупації, а й від жахливих злочинів, зокрема сексуального насильства. Ця тема — одна з найболючіших, однак замовчування не зцілює. Саме тому 19 червня світ згадує про тих, чий досвід війни — це ще й травма, яку складно вимовити вголос.
Щороку цього дня відзначають Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту. Він був заснований у 2015 році як реакція на ухвалену 19 червня 2008 року резолюцію Ради Безпеки ООН №1820, яка вперше визнала сексуальне насильство під час війни — не просто побічним явищем, а навмисною тактикою залякування та знищення.
Ми не маємо права відвертати погляд від цієї теми. Злочини російських окупантів, які фіксує Україна, вражають своїм нелюдським цинізмом: від зґвалтувань на очах рідних до вбивств дітей після сексуального насильства. Ці злочини не мають строку давності. І кожен, хто причетний — має понести відповідальність.
Що таке сексуальне насильство в умовах конфлікту?
За міжнародним правом — це не лише зґвалтування. Це також сексуальне рабство, примусова проституція, примусові вагітності, стерилізація, аборти, шлюби та будь-які інші форми сексуального насильства незалежно від статі чи віку постраждалого. Це не тільки питання воєнної злочинності — це питання людської гідності, яку намагаються відібрати.
Україна нині очолює Глобальний Альянс із попередження сексуального насильства під час війни (СНПК), і цього року ініціює міжнародну інформаційну кампанію на підтримку постраждалих.
“Це — не просто інформаційна кампанія, а глобальний голос на підтримку тих, хто пережив сексуальне насильство під час війн та конфліктів. Це частина колективних зусиль для відновлення справедливості”, — зазначила віцепрем’єрка Ольга Стефанішина.
Що можемо зробити ми?
Сексуальне насильство часто залишається непоміченим. Люди мовчать — від страху, сорому чи болю. Але ми, як суспільство, маємо бути готовими не тільки чути, а й підтримати.
Якщо людина поділилася з вами своїм болем — не перебивайте, не заперечуйте, не випитуйте. Дайте зрозуміти, що вірите їй, навіть без доказів. Після розмови — залишайтеся поруч: морально, інформаційно, а іноді й фізично. Порадьте фахових психологів, надайте контакти спеціалізованих служб, заохотьте звернутися до них.
Особливої уваги потребують діти, які часто не вміють висловити, що саме з ними сталося. Страх, замкненість, порушення меж, надмірна сексуалізація поведінки — все це може бути сигналом, що дитина зазнала насильства. Але розпитування можуть травмувати ще більше. Тут важливо делікатно підтримати і дати відчуття безпеки.
Як уберегтися?
Уникати небезпечних місць, інформувати близьких про маршрут, не заходити додому, якщо є відчуття переслідування — ці прості поради можуть врятувати життя. А найголовніше — навчити дітей правилам особистих меж і пояснити: їхнє тіло належить лише їм.
Символ солідарності — квітка ріпаку
У 2023 році в Україні було презентовано символ підтримки постраждалих від СНПК — квітку ріпаку. Вона уособлює стійкість, здатність відновлюватися і жити далі. Саме тому в цей день ми закликаємо громадськість, державні органи та всі небайдужі сторони використовувати цей символ у публікаціях і візуальній підтримці постраждалих.
Ми бачимо. Ми не мовчимо. Ми підтримуємо.
Повчанська громада долучається до кампанії 19 червня та висловлює підтримку всім, хто пережив насильство. Ми віримо: замовчування — не вихід. Відверта розмова — це перший крок до справедливості, яка обов’язково прийде.
