18 травня - День пам'яті жертв геноциду криськотатарського народу
18 травня 1944 року — одна з найтрагічніших дат у XX столітті. У цей день радянська влада почала масову депортацію кримських татар із рідного Криму. Наказ виконувався з блискавичною жорстокістю: о 4-й ранку НКВС вдирався до будинків і оголошував вирок — 15 хвилин на збори, жодних пояснень. Людей вивозили у вагонах для худоби, хворих розстрілювали на місці, дітей розлучали з батьками.
Всього депортовано понад 230 тисяч кримських татар. Понад 100 тисяч не пережили дорогу чи перші роки заслання. У родин відібрали будинки, сади, худобу, книги, навіть могили предків зруйнували. На їхнє місце завезли інших — переселенців із Воронезької, Курської, Тамбовської, Брянської областей, Краснодарського та Ставропольського країв, військових пенсіонерів, партійних чиновників.
Але ця трагедія не почалась у 1944 році. Ще з кінця XVIII століття Російська імперія поступово витісняла кримських татар зі своєї землі: відібрана земля, знищені мечеті, зруйновані школи й бібліотеки, перекручене походження народу, маніпулятивна історія — усе, щоб стерти пам’ять. Крим перетворювали на "новий Крим" без киримли.
У 1991-му кримські татари почали масово повертатися додому. Вони повернули не лише себе, а й частину справедливості. Та в 2014 році Росія знову окупувала Крим. І знову — репресії, заборона Меджлісу, зникнення, арешти, обшуки, примусова мобілізація.
Депортація — це не лише про минуле. Це злочин, який триває. І допоки не буде повернено гідність, свободу і право бути вдома — його наслідки залишатимуться болем не лише для кримських татар, а й для усієї України.
