Щодо домашнього насильства інформує уповноважений з гендерних питань – радник керівника Державної установи «Центр пробації»
У річній доповіді про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначається, що продовж 2022 року до органів поліції та соціального захисту надійшло 251829 звернень щодо домашнього насильства. З них зареєстрували 244381 заяву та повідомлення про кримінальне правопорушення.
Станом на 01 травня 2023 року на обліку уповноважених органів з питань пробації перебувають 440 осіб, засуджених за домашнє насильство (стаття126-1 Кримінального Кодексу України).
Давайте розберемося що таке домашнє насильство і як не плутати його із конфліктом вдома
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій усіх осіб, що залучені до конфлікту. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди до нього призводить.
Зміст сімейного конфлікту складають: міжособистісні відносини і правові і моральні обов’язки, які пов’язані із реалізацією функцій сім’ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної, рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація відпочинку), комунікативної і регулятивної.
Сімейні конфлікти є однією із найпоширеніших форм конфліктів. Таким чином, конфлікті у сім’ї – це протиборство між членами сім’ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів.
Конфлікти відбуваються при паритеті сил і мають 5 варіантів реагування:
- Ухилення.
- Згладжування.
- Примус.
- Компроміс.
- Вирішення проблеми.
Але розглядаючи конфлікти, важливо пам’ятати, що діти їх важко переносять. Бо те, що для дорослих є конфліктом, для них може бути насильством через асиметрію сил, тобто значна перевага сил кривдника (дорослого).
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Ознаки насильства:
- дії кривдника носять умисний характер;
- дії кривдника спричиняють фізичну та психологічну шкоду потерпілій особі;
- дії кривдника є порушенням прав та свобод людини і громадянина;
- асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних, тощо) по відношенню до постраждалої особи.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність, доки жертва не знайде у собі сили розірвати це коло.
Табуйованість та стереотипи, які існують навкруги цієї теми у нашому суспільстві, впливають на поширення насильства, на те, що постраждалі не звертаються по допомогу, та, як результат, на безкарність кривдників.
Один зі стереотипів полягає у тому, що коли ми говоримо про домашнє насильство, то маємо на увазі лише фізичні прояви — побиття. Проте за законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виділяють різні види насильства: окрім фізичного існує сексуальне, психологічне та економічне насильство. Про них необхідно знати, щоб виявити на початковому етапі у власних стосунках, а також допомогти знайомим вийти з кола насильства.
Дубенський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Рівненській області
